Я дочитала цю книжку. Книжище. Чотириста сторінок, які то
бралася читати запоєм, то відкладала на довгі місяці, то знову ковтала й
відкладала. Чотириста сторінок, непростих, не таких, які хочеться перечитувати
знову і знову, але які лишають у тобі тоненькі рубці, – якраз такі, які лишають
по-справжньому добрі книги. Зветься ця книжка «З ким би побігати», автор її – ізраїльський
письменник Давид Гроссман.
Ця книжка має свою історію, в Росії, слід завважити,
скандальну (прочитати її можна отут). Хоча, не думаю, що українські батьки в
питанні підлітків і наркотиків, вуличного життя і всього, що за цим стоїть,
були б менш цнотливими й категоричними. Скандали й заборони викликала
насамперед тема наркотичної залежності в молоді, тяжкі натуралістичні,
психологічно правдиві й водночас делікатні описи життя молодих людей, які втекли
з дому, й кожен зі своїх причин терплять життя, про яке багато з читачів цього
блоґу воліє не думати, не згадувати й тим паче не говорити.
