7 книжок, які змусять свого читача всміхнутися

Квітень у розпалі, і хоч би як мозок намагався зосередитися на справах і всьому важливому, хоч би як ми не були напружені, душа рветься тішитися й радіти весні – і в дорослих, і в малих. І навіть у літературних критиків, щоб ви знали, бо вони теж люди й теж піддаються впливу первоцвітів і пташок. Навіть у цей самий момент одна пташка змушує одного літературного критика розліпити ліве око й дивитися в монітор обома. Але то таке, а перед вами – найчудовіший список дитячого й підліткового читання, який лишень можна уявити: веселі, жартівливі, СМІШНІ книжки!

Ось вона – чудова сімка:

Книжка-картинка «Поросятко з картатою латкою» Віктора Мартинюка й художника Романа Скиби («Колесо», 2011)

«Абетка-прозивалка» Івана Андрусяка («Навчальна книга – Богдан», 2012) в оформленні Ганни Осадко

«Чарівна ферма пана Мак-Брума» Сіда Флейшмана (переклав Микита Яровий, «Грані-Т», 2012)

Серія про пригоди Маленького Вовчика Іана Вайброу («Видавництво Старого Лева», 2012-2013) в українському перекладі Ореста Стадника та інших

Серія книжок «Малий Ніколя» Рене Ґоссіні й Жан-Жака Сампе (із французької переклала Зоя Борисюк, «Махаон-Україна», 2013)

«Таємний щоденник Адріана Моула» Сью Таунсенд (із англійської переклав Анатолій Саган, «Видавництво Старого Лева», 2013)

«Буба» і «Буба: мертвий сезон» Барбари Космовської (переклала з польської Божена Антоняк, «Урбіно», 2011–2013).

Розгорнуто про кожну читайте, як завжди, в «Україні молодій» :)

Еге ж, ви правильно помітили: українських книжок тут аж дві, й обидві для найменших. Я б іще додала серію «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського, вона дотепна. А далі — або в мене з почуттям гумору кепсько, або в авторів. Або – і це найкращий варіант – напишіть у коментарях книжки українських письменників, реально смішні. Післянестайківської ери, якщо можна :)

Щедрик, щедрик, дайте книжку!

Щедрик, щедрик, дайте вареник, а як немає вареника, то дайте хоч би книжку! Це я до того, що на третій день Різдва знайшла випадково у книгарні чудову збірку для малюків — колядки та щедрівки для дітей, із нотами, в яких я не розбираюся (але можна мелодію знайти на YouTube’і) і текстами, які можна вчити й без музики.

Я в жодному разі не хочу образити тих, хто не святкує Різдва, але тим, хто все-таки святкує і привчає своїх дітей святкувати, або ж тим дітям, які ходять колядувати й щедрувати по сусідах і родичах, таку книжку мати просто необхідно. По-перше, вона гарнюня, дуже мило і яскраво оформлена — якраз, щоби вчити тексти разом із малюками. Дякуємо художниці Світлані Семотюк-Бедрус за зворушливі й небанальні акварелі, видавництву «Колесо» — за цупкий крейдований папір, який може прослужити не один рік навіть якщо книжку намагатимуться спробувати на смак.

По-друге, корисна. Усього тут — 21 колядок і щедрівок різного розміру, для найменших і вже старшеньких. Деякі з них навіть я знаю з дитинства, деякі бачу вперше, бо мені не дуже пощастило з колядницькими традиціями.

Моя улюблена з легших колядок:

Я маленький пастушок

Загорнувся в кожушок,

Від хати до хати

Заколядувати.

А за цю коляду

Дайте грошей,

бо вже йду.

Одне слово — раджу, якщо хочете знати більше, ніж «Коляд-коляд-колядницю». Мені й самій, якщо чесно, дуже прикро, що я так мало знаю напам’ять щедрівок і колядок. Але те, що вивчилося в дитинстві, пам’ятаю й досі. Отак! Із Різдвом вас усіх іще раз!

І не забувайте про книжку Богдани Матіяш :)

Нині в нас Різдво Божого Дитяти. Колядки. Щедрівки. — Львів: «Колесо», 2010.

Скоро Різдво

Отаке, дорогі друзі, вирішила Христя сходити вчора на презентацію однієї різдвяної книжки. Сиділа собі тихенько в куточку і слухала мудру жінку на ім’я Богдана. Книжка її зветься «Казки Різдва», і в мене – їй-богу – таке враження, що то Богдана їх підслухала в самого Різдва. Бо щойно авторка почала розповідати першу «Казку про Королеву та мудрого Оленя» (прочитати її можна тут), як у вашій Христі щось стрепенулося. Казка була про смуток і про те, що в житті смутку доволі в кожного з нас, тож не потрібно надто тужити (це теж такий християнський первень – радуйся!), треба пам’ятати, але жити далі. І був там один епізод, де сумна Королева, яка втратила в один рік чоловіка й сина, готує смачні різдвяні страви, від яких зазвичай усім ставало радісно, а в це Різдво – дуже-дуже сумно. І я, чесне слово, відчула, як в один мент мене огортає такий смуток, що хоч на стіну лізь. Наче скуштувала тієї качки чи того кекса Королевиного! А відтак одна товаришка, яка також чула цю казку і якій, можливо, теж стало трішечки сумно, всміхнулася до мене й побажала, щоб я не сумувала. А я тоді так гучно сказала їй на те: «Тяжко нині не сумувати» чи то «Нелегко нині радіти». А вже через десять хвилин зловила себе на думці, що я – мов та сумна Королева, думаю, що у світі є тільки моя печаль, надаю їй так багато значення, щоб показувати її комусь. І я спробувала всміхнутися, трошечки, спробувала бути мудрішою.

Сім дитячих книжок, які варто покласти під подушку

Христя не згодна, що нині — не час для читання. Читання саме по собі — протест проти системи, яка нав’язує нам тільки телебачення й інтернет. Я протестую, а отже — читаю. А ви, якщо не читаєте в ці часи, нотуйте собі на майбутнє.

Отут "Україна молода" започаткувало рубрику про дитячі книжки, підтримайте її й скажіть їм, що вона потрібна! Бо ще відмінять :((

Так ось, ідеально вмістяться під подушку, на думку Ольги Купріян, такі книжки:

Мар’яна і Тарас Прохаськи, Хто зробить сніг

Медяник для Миколая

Валентина Вздульська. Вертихвіст

Марина Рибалко. Подорож Туди, Де Сніг

Володимир Арєнєв. Бісова душа, або Заклятий скарб

Люсі-Мод Монтгомері. Енн із Ейвонлі

День святого Миколая: все по плану

Дарма, що лиш 19 листопада, а в мене сьогодні День святого Миколая. Не знаю, чи пов’язано це з книжкою, яку я саме напередодні ввечері читала, — «Медяник для Миколая», але результат, як кажуть, перед очима. Прокидаюся зранку, а під подушкою — півкіло шоколадних цукерок, моїх улюблених. Ну хто б іще про них міг знати, як не Миколай? Так що тепер у мене є секрет, і тільки я знаю, що нині — День святого Миколая, хай у мене їх буде два, я не проти. Я дуже-дуже чемна дівчинка, ви ж знаєте.

Так ось, про чудодійну книжку (переглянути можна тут). Вона дуже мила, справді миколаївська. І те, що мені не зовсім подобаються ілюстрації, можна списати на те, що Христя страшенна привереда. А тексти милі, усього їх сім + рецепт традиційних миколайчиків від Дарії Цвек (молодці, що вмістили, це плюс :). Два вірші, один текст у стилі післямови — про те, хто такий Святий Миколай, і про те, що треба робити добро (насправді-бо вся книжка загалом — про це, тільки під різними кутами зору) і чотири оповідання про те, як різні діти чекають у гості Святого Миколая. І якщо коротко, то основна приваба цієї книжки, як на мене, — те, що «Медяник» призвичаює своїх читачів до того, що подарунки взимку приносить Миколай, а не Дід Мороз чи, крий Боже, Санта Клаус. Тобто, все-таки ламає звичну радянську традицію й нашарування американських звичок, які виглядають у наших реаліях, м’яко кажучи, не зовсім доречно.