Поки дочитувала першу «Манюню», кажуть, «Рідна мова» видала
вже другу. Так тримати J
Не можу писати розлого про цю книжку, бо доведеться переписувати
кілометри цитат (о, крутяк, хтось зробив цю роботу за мене),
із яких моя улюблена, – про сімейну сварку. Як дитина, яка це все переживала
вкрай болісно, вражена тим, як спокійно і з гумором усе це описує оповідачка
Наріне (ну, це типу автобіографічні оповідки блогерки й письменниці Наріне Абґарян,
але ж я філолог – тому тут вживається словосполучення «лірична героїня»).
– Не чекай на мене! – вигукнув він мамі з порогу.
– Хліба купи на зворотному шляху, – не залишилася в боргу мама.
– Ніколи! – крикнув тато і грюкнув дверима.
– І кави! – крикнула мстиво мама.
– Агрхххх, – пролунало за дверима, і мама задоволено гмикнула – останнє слово залишилося за нею.
