 |
| А художниця на обкладинці забула намалювати одну важливу деталь - камінчик на шиї у Софійки! |
А що, чекали сексу, правда ж? Ось і тримайте. Марина
Павленко, мовби відповівши на закиди незадоволених життям критиків узяла й у п’ятій
книжці про «Русалоньку із 7-В» зробила, як в анкеті фейсбука: «Усе складно». Сексу вам хочеться? Мало поцілунків і мрій про фату? Ок, тримайте, робіть із цим, що хочете. Вам уже цікаво? Мені теж. Але продовження не передбачається, бо Русалонька,
себто Софійка Щербань, уже перейшла у 8-й клас і завершила свою ініціацію,
помахала лапкою дитинству й ввійшла в повноправний підлітковий вік. Так що якщо
про Софійку книжки ще бути можуть, то про Русалоньку з 7-В навряд. І я знову
тут коротко скажу, що мені прикро, що всі п’ять пригод трапилися з Софійкою в один
рік, що не розвели дорослішання на п’ять років. По-моєму, на один сьомий клас
усього було забагато. Але таким був задум Марини Павленко, вона про це не раз
розповідала: дорослішання в один рік.
Я вже відчуваю ваш трепет у передчутті подробиць. Ок, як
подружка розповім трошечки, щоб не зіпсувати задоволення. У п’ятій книжці, що
цікаво, найменше чарів і детективу. Таємниця тут така бліда й не таємнича, очевидячки,
щоб не затуляти собою любовної ліній, чи то пак ліній. Бо тепер тут «краєзнавчий
любовний роман». Дівчачий, правдивий. Ви ж знаєте, я ніколи не брешу: я себе
впізнавала на кожній сторінці. Усі ці вагання, перехоплені й не так потрактовані
погляди, цей трепет і «метелики», знайомі мені ще по «Щоденнику старшокласниці»,
і навіть невдалий перший поцілунок у мене теж був. І дівчаток, які починають
статеве життя у дванадцять, я теж знала… І на «правильних» хлопців не відразу
увагу звертаю, і в Криму була, і Південний Буг бачила… Усе знайомо, усе правда.
