четвер, 26 грудня 2013 р.

Скоро Різдво

Отаке, дорогі друзі, вирішила Христя сходити вчора на презентацію однієї різдвяної книжки. Сиділа собі тихенько в куточку і слухала мудру жінку на ім’я Богдана. Книжка її зветься «Казки Різдва», і в мене – їй-богу – таке враження, що то Богдана їх підслухала в самого Різдва. Бо щойно авторка почала розповідати першу «Казку про Королеву та мудрого Оленя» (прочитати її можна тут), як у вашій Христі щось стрепенулося. Казка була про смуток і про те, що в житті смутку доволі в кожного з нас, тож не потрібно надто тужити (це теж такий християнський первень – радуйся!), треба пам’ятати, але жити далі. І був там один епізод, де сумна Королева, яка втратила в один рік чоловіка й сина, готує смачні різдвяні страви, від яких зазвичай усім ставало радісно, а в це Різдво – дуже-дуже сумно. І я, чесне слово, відчула, як в один мент мене огортає такий смуток, що хоч на стіну лізь. Наче скуштувала тієї качки чи того кекса Королевиного! А відтак одна товаришка, яка також чула цю казку і якій, можливо, теж стало трішечки сумно, всміхнулася до мене й побажала, щоб я не сумувала. А я тоді так гучно сказала їй на те: «Тяжко нині не сумувати» чи то «Нелегко нині радіти». А вже через десять хвилин зловила себе на думці, що я – мов та сумна Королева, думаю, що у світі є тільки моя печаль, надаю їй так багато значення, щоб показувати її комусь. І я спробувала всміхнутися, трошечки, спробувала бути мудрішою.

Так до чого я вам те все розповідала, панове читачі? А до того, що книжка Богдани Матіяш «Казки Різдва» — про всіх нас. Це п’ять казок-притч про Різдво, зовсім різних, намальованих пречудесним художником Володимиром Штанком. Його Кіт – мій давній улюбленець. Такий самий рудий, як і мій. Але з Котом – узагалі окрема історія. У книжці є казка «Жінка і Кіт», і в той день, коли я ту казку прочитала, доріжками біля мого дому ходив пухнастий рудий кіт, саме такий, як у Штанка. Думаю тепер, чи той кіт так само вкривав своїм хутром маленького Ісусика?

А ще є казка про «Три дари ангелів», один шанований критик уже назвав її екологічною. Бачте, там замість красивенної ялинки дядько рубає кривеньку сосну, а натомість отримує ангельське благословення. Це мені нагадало часи, коли я мала просила в татка принести гарну ялинку чи сосну, а не рубати верхівку від того дерева, яке привозили до школи для свят. Тато багато років зрубував верхівку, це був наш ритуал: ялинка з’являлася в нас найпізніше, коли всі вже давно собі ставили, бо ми чекали, поки всі-всі класи відсвяткують Новий рік. Аж тоді приходили й спиляли собі вже сухеньку й готову осипатися верхівку. Я тільки тепер усвідомила, як то все-таки було мудро. Після того в нас і ялинок не було ніяких, на столі стоїть пучок кривеньких соснових гілок, прикрашений прапором України, та й усе.

Ну ось, я вам розповіла про три особливі для мене казки в цій книжці. Люди вже висловлюють думки, що для дітей ця книжка буде менш цікавою, ніж для дорослих. Може, воно й так. Я, наприклад, теж вважаю, що ці казки – для дорослих. Може, хіба що для тих, які на Різдво, в один день, хочуть, щоб їх по-прустівськи перенесло в дитинство, як оце мене. А наостанок ось вам цитата від Богдани Матіяш і того, хто нашептав їй ці казки: «…Хоч які випробування має перейти справжня любов, її ніколи не меншає».

богдана матіяш. Казки Різдва: Книга перша. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. – 48 с.

пс: якщо у вас виникнуть питання, чому на обкладинці ім’я автора пишеться з великої літери, а на вашій книжці — з малої, не дивуйтеся. так і має бути, це бажання авторки :)

4 коментарі:

  1. Дорога Христя! Я від усієї душі вітаю тебе з Різдвом та Новим роком! Дякую за ці промінчики світла, які є у твоїх дописах. Я дуже ціную усю твою творчість, надихаюся твоїми дописами, нетерпляче чекаю усіх твоїх новин. Я бажаю у наступному році, щоб автори написали силу-силенну дитячих та підліткових книжок, щоб тобі було цікаво читати і писати. Я вже придбала книжечку "Казки Різдва", приховала її у місце, відоме Діду Морозу. Тож вже після 31 грудня ми зможемо насолодитися. А ще хотіла мені одна подруга подарувати мені на свята книжку цікаву. Запитала у мене поради, я, звісно ж, згадала усе, що писала Христя. Замовила "Три оповідки" Умберто Еко. Так її вже не виявилося в книгарнях. отож я і подумала, що це ефект Христі Нечитайко - вона порадила і усі побігли купувати. отаке, сумую, що книжки не виявилося, але радію, що Христя має такий вплив на читацьку аудиторію.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Мила пані Юлю! Дякую Вам за мед для моїх вух і серця, так добре мати вдячних читачів :) До слова, у мене для Вас є подарунок, теплий і затишний :)

      Видалити
  2. О це дууууууууже приємно! Сподіваюсь зустрінемось!

    ВідповістиВидалити