Учора ввечері, дочитавши свою першу книжку авторства двох
поколінь Гокінґів, я придумала дуже кльовий початок до цього посту. Придумала і
лягла спати. І, ясень пень, забула. Так що буде як буде.
Я тепер знаю купу всяких цікавих фактів про Всесвіт.
По-перше, в Сонячній системі тепер 8 повноправних планет, а
не 9, як було в ті часи, коли я вивчала астрономію у школі. Щоправда, про те,
що Плутон «понизили» у статусі, я читала десь у новинах уже давно, але ж круто
дізнатися про це ще й із дитячої книжки.
По-друге (і про це я не знала), у цій самій системі,
виявляється, є аж 3 карликові планети. Церера, Плутон та Ерида. Церера – в поясі
астероїдів між Марсом і Юпітером, Плутон там, де й завжди, а Ерида – за Плутоном.
По-третє, вивчила мнемоніку, завдяки якій легко запам’ятати послідовність
планет: Мама Варить На Землі Морс, а Юний Син Уже Не Плаче. Ой, ні! Це було в
іншій книжці й уже, як бачите, неактуально. Але ж мені так хотілося поділитися
:)
По-четверте, дізналася про теорію Стівена Гокінґа про чорні
діри. Він припускає, що чорні діри дууууууже повільно випускають часточки того,
що поглинули, а потім зникають зовсім. Зрозуміло, це все в таких часових
проміжках, що нам і не снилося. На цьому, властиво, ґрунтується сюжет повісті «Джордж
і таємниці Всесвіту», яку Стівен Гокінґ написав у співавторстві зі своєю
донькою Люсі. Чи навпаки: Люсі написала у співавторстві з батьком.
Отож, сюжет плаский як двері, цілком у дусі всіляких
фантастичних серіалів. Маленьке містечко. Головний герой Джордж живе в родині,
яка не визнає наукового і технічного прогресу. Замість лампочок у них свічки,
перуть вони руками й загалом живуть десь так, як ми в ХІХ столітті. До всього,
батьки Джорджа ще й вегетаріанці, і прихильники всього органічного, так що
бідне дитя постійно мріє про чипси і всяку нездорову фігню, яку їдять його
ровесники. Батько Джорджа ходить на мітинги з охорони природи й захисту Землі,
вірить, що наука руйнує нашу планету. А Джордж мріє про чипси і комп’ютер.
А по сусідству поселяються таємничі незнайомці, чоловік із дівчинкою.
У незнайомця на ім’я Ерік купа книжок, окуляри з темною оправою, скуйовджене
волосся. Він – фізик. Знайомство починається приблизно отак: «Привіт, я Джордж,
сорі, що моя свиня наробила вам свинства по всій хаті» – «Ой, та ти що, все ок.
До речі, я науковець, наука – це класна штука, і тобі зараз усе гарненько
поясню». Це я, звісно, перебільшую, але місцями діалоги виглядають, як у Жуля
Верна. Хоча напружувало воно тільки спочатку, далі по ходу сюжету вкраплення
наукових відомостей і всякої цікавої інформації було більш-менш при ділах.
Так-от, є Джордж та Анні, двоє дітей, які цікавляться
наукою, є тато Анні, геніальний фізик, який досліджує Всесвіт за допомогою
найпотужнішого у світі комп’ютера на ім’я Космос. Є зграйка неслухняних
шибеників, однокласників Джорджа, які тероризують слабших. І є канонічний
злодій Закері Лінн, якого всі звуть Злінн. Учитель хімії, давній противник
фізика Еріка (конфлікт фізиків і хіміків, хе-хе!), який хоче використати
досягнення науки у свою користь і на шкоду іншим людям.
Читати цікаво й легко. Пригодницька історія постійно
доповнюється різними науковими фактами про Сонячну систему, так що читачам не
доведеться лізти в інтернет, щоб почитати деталі. Є розкішні кольорові
фотографії з архівів NASA. Може, звісно, книжка й простувата для тих, хто бере
її в руки з думкою: «Круто, це ж сам Стівен Гокінґ!», але не забуваймо, що цей
геніальний фізик (кажуть, найгеніальніший у ХХ столітті після Ейнштейна) і сам
є автором бестселерів про популярну фізику. Він – кумир багатьох і його знають
далеко за межами наукового світу. І навіть малолітній герой книжки Дж. С. Фоера
«Надзвичайно гучно й неймовірно близько» читав книжку Гокінґа, писав йому листа
й отримав відповідь. Здається, я тоді вперше почула про це ім’я. А вже потім
були серії «Теорії великого вибуху». Так що насолоджуйтеся популярною наукою, це
й справді страшенно цікаво :) До речі, це перша книжка, у мене на столі лежить іще й друга, за два вечори я її легко прочитаю :)
Люси Хокинг, Стивен Хокинг. Джордж и тайны Вселенной:
Повесть / Пер. с англ. Е. Д.
Канищевой. – М.: Розовый жираф, 2012. – 336 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар