Давно вже мені потрапила в руки ця мила книжка. А днями
натрапила ще на новину, що її включили в шкільну програму у Франції. От
молодці!
«Їжачок Пуф шукає собі нову родину» Яна Валькера (ілюстрації
Мілен Рігоді дуже прикольні, чого вартий лише Їжачок в окулярах!) – це дотепна
книжка-картинка з простим, але дуже актуальним у наші часи сюжетом. Їжачок Пуф,
значить, вирушає на пошук нової родини, бо його начебто стара родина не дуже «шанує»
(може, солодкого на сніданок не дають, може, спати вкладають о 21-й, мало що
там). Стоп, цитата: «Пуфові здається, що мама забагато його цілує, татко ніколи
не може знайти часу, щоб із ним погратися, а молодша сестричка занадто
галаслива…». Усе резонно: ніхто тебе, Їжачку, не любить, тікай мерщій!
А поки Їжачок тікає і приглядається до різних родин, читач
зустрічає зовсім різних тваринок (читайте: різні види сімей – цілком соціальних
конструктів), як би сказали вельмишановні критики, стикається з різними Іншими:
- приміром, віслюка Якова всиновили, тож тепер його батьки – коні;
- у жабки Агати є тільки мама, і немає тата;
- у кабанчика Фунтика мама – свійська свиня, а тато – дикий кабан;
- у теляти Бублика двоє батьків – татусь і дідусь бики;
- за ластівкою Майєю доглядає няня Анфіса, вона сова, а Майїни батьки багато подорожують;
- у вовченяти Роккі величезна родина, адже вовки живуть зграями.
Тут бракує хіба що одностатевого шлюбу :)
Усі вони хороші, але не для Їжачка, як ви здогадалися.
Висновки, які робить їжачок Пуф, рано чи пізно відкриваються
кожній мудрій тваринці:
«…Тепер Пуф знає, що ідеальних родин не існує. Хоча ні!
Ідеальна родина – та, де панує любов!».
Валькер Ян, Їжачок Пуф шукає собі нову родину / Пер. із фр.
Світлани Колесник. – Харків: Віват, 2016. – 32 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар