Проникливий роман про 10-річного хлопчика з генетичними вадами, Огеста. У хлопця спотворене після численних операцій обличчя, через яке він неабияк страждає. Ми знайомимося з головним героєм тоді, коли він має йти до середньої школи (до того Оггі вчився вдома з мамою). Середня школа і діти-підпідлітки саме по собі випробування, адже діти бувають дуже жорстокими. Часто вони не прощають інакшості, цькують не-таких і вже зовсім рідко знають щось про толерантність. П'ятикласники – це маленькі люди, яким дуже важить популярність і зовнішні атрибути. Вік, коли те, що ти носиш і як виглядаєш, набуває більшого значення, ніж те, чи цікаво з тобою, як ти мислиш і граєшся. Також це вік, коли через великий ніс, руде волосся або веснянки однокласники можуть дражнити до сліз, що вже казати про таке обличчя, як у Оггі!
Читач проходить із Огестом усі етапи його випробування 5-м класом: від повного неприйняття, цькування, жорстокості, гри "в чуму", ігнорування й дружби з жалю – до тріумфу наприкінці навчального року, який для читача обертається катарсисом. В Оггі з'являються справжні друзі, підтримка – усе завдяки почуттю гумору й розуму.
І ще – найголовніше – люблячій родині. В одному з розділів Джастін, хлопець старшої сестри Оггі чудесно сформулював: "тобто, виходить, всесвіт влаштовує людству величезну лотерею? зароджуючись у лоні матері, ти ніби купуєш квиток, і до твоєї появи на світ ніхто не відає, виграшний він чи ні. як пощастить. (...) авжеж, ні, це не лотерея. бо інакше всесвіт відмовився б від нас, а він продовжує піклуватися про своїх найвразливіших створінь, хоча самі вони і не помічають цього. наприклад, посилає батьків, які тебе просто обожнюють. і старшу сестру, котра почувається винною через те, що хоче бути собою, а не жити твоїм життям. і друга, який заради тебе пожертвував нормальними стосунками з однолітками, оскільки всі вони відцуралися його. і навіть дівчину з рожевим волоссям, що носить твою світлину в гаманці... може, це і лотерея, та врешті-решт всесвіт рівняє рахунки. він піклується про своїх пташок".
Що важливо в книжці – поліфонія думок. Авторка показує одні й ті самі події з точок зору різних персонажів, тож ті, хто в одних розділах могли здаватися негідниками, зрадниками й лицемірами, в наступних могли реабілітуватися, пояснивши свої вчинки й почуття. Персонажі Паласіо вміють прощати, співпереживати, дружити і любити, – і це головне диво, про яке йдеться, і якому вчить своїх рідних Оггі.
Р. Дж. Паласіо. Диво / Пер. Світлани Колесник. – Харків: Віват, 2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар