Так склалися обставини, що за останні, скажімо так, роки
півтора я прочитала декілька книжок для молодих батьків. Саме кілька десятків.
Була серед них одна мамська, про житіє в декреті, написана легко і з гумором,
але нічого в ній особливого не було: у всіх же так, де родзинка? Артем Чапай,
тато в декреті, у своїй книжці скрізь підкреслює: в моєму досвіді також немає
нічого особливого, якщо не враховувати того факту, що я – чоловік. Тобто наше
вау-сприйняття книжки «Тато в декреті» частково все ж від того, що суспільство
й досі вважає екстрардинарним той факт, що чоловіки можуть доглядати за дітьми.
Звідти ж захоплені погляди на татів, які гуляють із малими дітьми (сама така),
звідти ж – насторожене ставлення до вихователів у садочках.
Але ця книжка вийшла в наших реаліях, де тато в декреті – це
такий собі динозавр, який раптом викопався з пісочниці юрського періоду й дивує
всіх бабульок витиранням дитячих соплів. Тому сприймати її інакше нам складно.
Тому я теж писатиму дуже прихильний відгук, але й не лише тому.
Книжка хороша не лише тим, що чесна: автор не вигороджує
себе, не цурається своїх помилок і слабинок, по максимуму чесно ділиться як
хорошим, так і поганим досвідом. Книжка добра й не лише тим, що
профеміністична: мало де так перевіряються рівноправні стосунки між статями, як
у декреті. Книжка добра й тим, що в ній дуже добрий гумор, вона гарно
скомпонована композиційно, епізоди всі на місці й до речі. Від неї сумно і
смішно, її хочеться цитувати весь час як партнеру, так і у фейсбуці (добре, що
окремі важливі цитати в дизайні підкреслено маркером, хоча мені хотілося
цитувати насамперед не те). Книжка розумна й не ковзає поверхнею якихось
поверхових жартів. Тобто видно, що автор і справді пізнав суть :)
Особливо ціню
те, що автор згадав про свою депресію й перші відчуття після народження синів, про сварки на тлі перевтоми, про дріб’язкові з’ясування
того, хто кому винен і хто більше працює (бо ви можете думати, що ви одні такі,
а тут ніби як «антропологічна розвідка» засвідчує!). Дуже передає суть
батьківства й мамівства, а навіть не декрету, розділ про двоїстість відчуттів:
коли однієї секунди готовий обіймати маля й цілувати, любиш безмежно, а другої
кидаєш ним об подушку (метафора! Хоча є в книжці цікавий епізод…). Є моменти смішні й печальні, є щемні до сліз.
Ви можете самі оцінити стиль і гумор, прочитавши перший
розділ, який спершу був колонкою у виданні «Повага». Чесно, мені прикро, що
редактори в книжці процензурували момент із туалетом: тато зачинився в туалеті
й пише ці нотатки, а малюки гримають у двері. А тут уривок.
Більше читати: Настільні книжки для мамусь
Якщо ви мама, то вас потішить те, що в книжці описано і ваш
досвід теж. Адже тато в декреті мало чим відрізняється від мами в декреті: ті ж
самі малюки, ті ж самі відчуття, намагання вкласти спати, вберегти від гострих
кутів, стриматися під час істерики. Навіть он Артема мамою називають :)
Якщо ви тато, часом вам може бути прикро, що ви мало
включені в процес. Що жінка більше експлуатується, а ви ніби як тільки
«допомагаєте». Але тати бувають різні й включеними можна бути по-різному, автор
навіть дає кілька варіантів, як допомагати більше.
Артем Чапай. Тато в декреті. – Харків: Віват, 2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар