субота, 15 лютого 2014 р.

Як зіпсувати дитячу книжку. Інструкція для видавців

Цей пост буде для видавців переважно, для видавців дитячих книжок. Одну з них я тримаю перед собою й дивуюся: як можна було аж так зіпсувати непогану в принципі книжку? Не скажу, що текст зриває дах і перевертає уявлення про дитячу літературу, але є там кілька моментів, сказати б, виховних, які можуть допомогти дитині в житті. Це я про «Лігу непарних шкарпеток» Галини Вдовиченко, яку зовсім спаскудило видавництво «Клуб сімейного дозвілля».

Частина перша,
де Христя Нечитайко розповідає про особливості текстової частини книжки

Спочатку про хороше, так прийнято. Галина Вдовиченко вигадала стільки синонімів для шкарпеток, що честь їй і хвала. Є старі грубі шкапи, є спортивні шкарпетони, є елегантні шкарпані (вони – жіночого роду, вони – пані) і є малі шкарпуки. От ці всі непарні шкарпетки вирішили, що їм набридло бути покинутими й непотрібними, і треба якось єднатися. На цьому побудовано сюжет. Вони постійно борються за свободу й шукають собі пару. Підтримують одна одну, витягують із біди й сміттєвих відер. Одне слово, є такий дидактичний момент, який сповна проявляється у статуті Ліги непарних шкарпеток:
·         Триматися купи й не залишати товариша у біді.
·         Радіти радості товариша, як своїй власній.
·         Діяти злагоджено, як одна команда.
·         Сподіватися на краще. І ніколи не втрачати надії.
·         Не вважати себе вищим від інших.
Сюжет мені видався затягнутим і схожим на «Мишкові миші» (там різні миші утворили мишачу рок-групу, колізії були дуже схожі). Усе це, зрештою, динамічно, є спортивні ігри, є коти й собаки, є перегони й небезпеки. Так що малявкам може сподобатися, але ж я не малявка, тому переходимо до частини другої, де я дам певні рекомендації видавцям дитячих книжок.


Частина друга,
де Христя Нечитайко розповідає, як зіпсувати дитячу книжку силами самої лишень верстки

  1. Треба скрізь, де бачите, втулити сердечка. По всій книжці, не соромтеся. Сердечок багато не буває. Сердечка в колонцифрах, сердечка на початку розділів, на обкладинці… Краса!
  2. У жодному разі не дозволяйте верстальникам читати книжку, художникам – робити макет і розкладати ілюстрації відповідно до сюжету. Це неодмінно покращить верстку, а ми цього ніяк не хочемо! Отож, ілюстрації мають бути відірвані від того, що діється в тексті. Найкраще, якщо ілюстрації, що відповідають змістові сторінки, будуть за кілька сторінок до того або після того.
  3. Кожну ілюстрацію дублюйте енну кількість разів на кожному розвороті. Читач усе стерпить. У нього вже сердечка є, чого йому ще хотіти? Пилосос, висяча шкарпетка, розірвана шкарпетка, кіт в одній позі і в другій, дві шкарпетки в машині… На кожному розвороті, не менше! Таким чином ви дуже скоро наберете 124 сторінки тексту і матимете доволі грубу книжку.
  4. Забудьте про логіку у верстці, про якісь закони й правила. «Відірвані» голови, відрізані тулуби й лапи – наше все!
  5. І нарешті, повертаймося до традиції вставок кольорових ілюстрацій окремо з підписами під картинками. Не слухайте тих, хто скаже вам, що їх можна було б спокійно розкидати по тексту, по ходу сюжету й викинути жахливі чорно-білі ілюстрації, які годяться хіба для розмальовок. То все – вороги, які заздрять нашим сердечкам. Але ми ж знаємо, що сердечка у книжках для дітей – головне! Треба відразу, змалку виховувати в дітей добрий смак до ілюстрації та книжки!


У мене все.
І завважте, що я ні слова не сказала про те, що шкарпетки виглядають як нацюцюрники (є таке слово, здається), тут складно, мабуть, намалювати шкарпетки, щоб вони виглядали інакше.


Галина Вдовиченко. Ліга непарних шкарпеток. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 128 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар