четвер, 30 травня 2013 р.

А ще я люблю Енде

На вихідних узялася за Міхаеля Енде. Страшенно люблю його «Нескінченну історію», але це — щось зовсім інше. Ну, або трохи інше (якщо в «НІ» країна звалася Фантазія, то тут — Недогадія, тому щось таки спільне, крім автора, є . Мене страшенно пруть ілюстрації Ф. Дж. Тріппа, які самі собою складають немаленьку долю гумору.

Книжка динамічна, цікава й неодновимірна. Сюжетом схожа на «Гуллівера», можу припустити, що зі Свіфтом автор заграє. Разом із тим – типовий казковий сюжет, де головні герої вирушають у подорож, проходять усі ініціальні випробування й отримують прекрасний подарунок у вигляді китайської принцеси (яку повсякчас називають мандальською, очевидячки, щоб ніхто не здогадався

Утім, якщо «НІ» я вважаю серйозною філософською книгою, яку можуть читати в т. ч. й діти, то «Джим Ґудзик і машиніст Лукас» — цілком дитяча книжка, яку дорослі читатимуть із радістю (вголос абощо).

Міхаель Енде. Джим Гудзик і машиніст Лукас / Пер. із нім. Ігор Андрущенко. - К.: Грані-Т, 2010. - 290 с.


Немає коментарів:

Дописати коментар