Діти, права і Корчак

Моє знайомство з Янушем Корчаком почалося з книжки «Право на повагу» («Дух і літера», 2013) і переросло у любов майже відразу. «Пригоди короля Мацюся» прочитала захоплено, з катарсисом, співпереживанням і ледь-ледь роздратуванням. Ну, зовсім трошечки.

«Пригоди короля Мацюся» — все те, що Корчак писав для дорослих із тією лише різницею, що цю книжку можуть читати і діти. Тут є все, що потрібно, в найкращих традиціях світової літератури: дитина-сирота, війни, перипетії, роман-виховання з трагічним фіналом, робінзонада, навіть трошечки любовної лінії, яка любовною, на жаль, так і не стала. Усе, про що пише Корчак, читається з цікавістю й на одному дусі, окрім, як на мене, описів африканців. Зокрема, мене напружували численні N-words у дуже мудрій і толерантній книжці (зважаючи на те, як тонко Іван Малкович редагував «Гаррі Поттера», замінюючи «відьом» на «чарівниць»), гадаю, якби їх замінити на «чорношкірий» і навіть «чорний», на художню вартість це ніяк не вплинуло б. Ну, а постійне вказування того, що африканці дикі і що їм треба насадити європейську культуру, одягти бідолах і навчити правилам етикету, я так розумію, данина історії. З іншого боку, тут так сильно показано, що африканські діти помирають від голоду й хвороб, що можна все попереднє авторові пробачити, тим паче, що показано це все-таки з погляду європейського короля Мацюся.

Легко вгадуються моменти з Корчакової біографії: і сирітський будинок, і будинки для відпочинку дітей у лісі, і боротьба за дитячі права, і, звісно ж, самі Корчакові думки, що їх вкладено у вуста Мацюся. Уявіть, там навіть «Старий Лікар» є, щоправда пишеться він із малих літер, щоб ніхто не здогадався

Одне слово, книжку раджу. А після Корчака, якщо вам припаде до душі, раджу взятися за Марину Аромштам і її «Коли відпочивають янголи», бо цю книжку теж дуже люблю.

Януш Корчак. Пригоди короля Мацюся / Пер. із пол. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. 
Януш Корчак. Право на повагу / Упоряд. І.Ковальчук, пер. із пол. І.Ковальчук, Б.Матіяш, Р.Свято. – Київ: Дух і літера, 2012.