Абетка з історією

Сьогодні я вирішила похвалитися домашнім раритетом – а-ба-ба-га-ла-ма-гівською «Абеткою» 1992 року видання. Отією, історичною. Найпершою їхньою абеткою. З якої, як розповідає Іван Малкович, почалося його видавництво. Наклад її – 50 тисяч примірників, один із них якимось дивом у голодні 1990-ті опинився в мене. Мені було чотири роки, це – улюблена і найперша, мабуть, книжка. Досі люблю її гортати.

Фото не такі, щоб мене посадили за порушення авторських прав, а якраз такі, щоб ви роздивилися, хто не бачив, почитали й порівняли з тими абетками, які у вас удома.

Обережно: далі – багато фоток!

Як ви можете помітити, називається вона «Українська абетка», теперішня – просто АБЕТКА.

Зверніть увагу на старий логотип видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Це ж мімімі :)

Починається абетка з молитви до ангелика. Тепер це – легенда, яку любить розповідати Малкович про своє видавництво. Мовляв, я став таким успішним саме тому, що почав свою абетку з АНГЕЛИКА. Ось.

Українських маркерів, і нам справедливо закинуть, що сільських, тут багацько. Усі в українському національному строї, і навіть віршик про «українку маленьку» на літеру «У». Помітно й ухил у православ’я. Тепер на літеру «І» не Ісус, а на літеру «Ц», здається, не церква, бо ж у 1996 році прийняли Конституцію, де вказано право на свободу віросповідання. Немає і Святого Юрія на «Ю», зате, якщо не помиляюся, то його замінив Юрчик. Так що тяглість традиції збережено ;)

Немає Енея на «Е», замість нього… енелята. Гм. Немає отого пречудового йога на «Й».

Зате збереглися мої улюблені «И-ги-ги, пироги!, – гиготіло» на «И».

Художник тут – Володимир Харченко. Які в нього милі чорти!

Українська абетка. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 1992.