пʼятниця, 19 серпня 2016 р.

Це не морква!


Мушу зізнатися, що хоч буття мамою й не робить мене автоматично критиком дитячих книжок (як і освіта філолога), деякі фішки все ж прошиваються саме тоді, коли читаєш книжки дитині (думаю, чужі тут так само рахуються).

Приміром, я б не помітила, якби не проживала цей хаос щодня, якими достовірними є ілюстрації до картонок «Доброго ранку, Карлхене!» і «На добраніч, Карлхене!» німецької художниці Ротраут Сюзанни Бернер. Там скрізь по підлозі валяються іграшки. Бо в дома маленька дитина, їй рочків два. І ніхто їх на ніч не збирає, тішиться в мені недбала господиня.

Слід завважити, що й філолог тішиться, помітивши на кухні у кролячій сім'ї картину з намальованою морквою, де французькою підписано «Це не морква». Усі вловили алюзію на картинку Маґрітта «Це не люлька», ага.

Праворуч над столиком із телефоном висить картина з морквою. А на картинці знайдіть курку!

А книжечки чудесні. Картонні книжки-картинки – я оцінила цей матеріал на повну. У кожній із двох описано повсякденний ритуал – чи то вкладання спати дитини, яка спати не хоче (знайомо?), чи то піднімання сонька, який тепер уже не хоче вставати.

Мама в мені тріумфує від того, що вкладанням Карлхена зайнятий тато. Це його обов'язок. Він придумує чудесний капцевий потяг із украй важливими «станціями» – морквинка на ніч, чищення зубів і вмивання, ліжко. Піднімає ж малого мама, підтримуючи синову гру й по черзі розпитуючи іграшок, де Карлхен (кроленя в той час ховається під ковдрою і, підозрюю, хіхікає).


Текст ідеальний для найменших – небагато слів на сторінку, повторені фрази, що звучать рефреном. Дуже скоро дитина вивчить книжку напам'ять, і це вже будуть ваші ритуали. І – що особливо важливо, що мені показала власна дитина, – в малюнках є повторюваний елемент, який переходить зі сторінки на сторінку й не виконує в тексті ніякої смислотворчої функції. Я так розумію, його висока місія – чіпляти увагу малого читача. Приміром, у «Карлхені» це чорна в крапочку курка (у «Петсоні й Фіндусі» є якісь інопланетні тварючки, які ніде в текстах не фігурують). Оскільки моє дитя обожнює курочок, я її легко повертаю до тексту питанням: «Де курочка?».

Ну, і наостанок залишила важливу інформацію про те, що авторка історій про кроленя Карлхена цього року здобула премію імені Г. К. Андерсена в царині ілюстрації. І тепер ось ми маємо чудесний український переклад Наталки Якубчак від видавництва «ПЕТ».

Ротраут Сюзанна Бернер. Доброго ранку, Карлхене! / Пер. із нім. Н. Якубчак. – Харків: ПЕТ, 2016.

Ротраут Сюзанна Бернер. На добраніч, Карлхене! / Пер. із нім. Н. Якубчак. – Харків: ПЕТ, 2016.

Немає коментарів:

Дописати коментар