неділя, 23 червня 2013 р.

Абсолютно прекрасний Ульф Старк

Коли читаю якусь таку книжку, мушу всім про неї розповідати. Ульфа Старка (першу книжку) я почала читати десь із тиждень тому, раннього ранку, в маршрутці дорогою на роботу. І вже з другої сторінки почала жалкувати, що книжка скоро закінчиться, що вона зовсім тонесенька. Але добре, що в інтернеті у вільному доступі є ще.

Старк пише реалістично, правдиво, тонко й зворушливо, як багато інших письменників-скандинавів. ця книжка, що читаю тепер, «Хай танцюють білі ведмеді», — написана від імені хлопця, в якого розлучилися батьки. я уявила всіх тих, у кого батьки живуть окремо, і мені захотілося, щоб кожна така дитина мала вдома по «Білому ведмедю». Старк динамічний, із почуттям гумору, він уміє так описати в реченні сонячний день, що хочеться облизатися — так це смачно написано. Одне слово, прочитав сам — підсади друга.

Дуже хороше підліткове — «Диваки й зануди». Навіть сюжет не хочеться переказувати. Книжка про дівчинку, яка випадково опинилася у «шкурі» хлопця, і тут усе завертілося. Ще в неї мама-художниця, вітчим, втрачений пес і перше кохання. Дуже, дуже хороша книжка.

Ще одне з улюбленого — «Чи вмієш ти свисвіти, Йоганно?». Щемке, про старість. Про дідусів та онуків. Якби Старк не писав так, як він пише, можна було б розплакатися. Але це дуже світлий смуток. Ось уміє ж!

В українському перекладі є «Мій друг Персі, Бофало Біл і я» (переклала Галина Кирпа). З неї мій Ульф Старк і почався :) Тепер — у списку улюблених письменників.

Немає коментарів:

Дописати коментар