четвер, 27 червня 2013 р.

Holes


І ось, щодо "Ям" (англ. "Holes") Луїса Сошера.


Книжку я проковтнула за вечір, сьогодні страшенно невиспана, ледь змогла відкласти до ранкової маршрутки — інтрига не відпускала, хотілося страшенно дізнатися, чим усе завершиться. Скарби, прокляття, дружба й вірність, підлість і ницість — усе тут є. Еміграція, пошуки себе у світі, звичайні підліткові комплекси, проблеми підліткової злочинності, справедливого й несправедливого покарання, спокути й жорстокості, неймовірна воля до життя — тут бракує хіба що кохання, але й воно, якщо покопати глибше, десь в історії свого роду, воно тут теж знайдеться.

І щодо роду, до речі. Я поки читала, весь час думала, яка ж усе-таки біда перекладу — коли ставиш акцент на ямах, які щодня копають у виправному таборі хлопці, втрачається те значення слова "holes", що присутнє в оригіналі. "Дірки", "пустоти" у своїй історії, у пам’яті роду, які треба заповнювати, бо інакше можна сто років не бачити щастя. Ось така штука.

А фільм за книжкою не сподобався, хоч там і грала сама Сіґурні Вівер.

Луис Сашар. Ямы / Пер. с англ. Татьяны Ивановой. – Москва: Розовый жираф, 2011. – 280 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар