вівторок, 17 грудня 2013 р.

Гра у «хитрі слова»

Сьогодні – кілька слів про тонюсіньку книжку, зовсім маленьку, для найменших, але вже трошечки філологів. Справжніх, тих, які люблять слова, граються ними, смакують, цікавляться, ставляться до слів як до іграшок. Я колись такою була, потім виросло неясно що – літературознавець, але задатки були, ага. Колись ми з братом двоюрідним дорогою до діда з бабою гралися в «хитрі слова» (за Скибою), в омоніми. Називали якомога більше омонімів по черзі. Ніхто не вигравав, перемагала дружба і наш словниковий запас. Але з брата філолога не вийшло, не надійтеся.

Ця книжка – про тринадцять «хитрих» слів, у ній наочно показано, що таке омоніми, омоформи, омофони і як вони можуть прикидатися одне одним. Ось так, як у вірші «Про завбачливість»:

Лисичка у кошик збирає лисички –
Хай буде на зиму запас невеличкий.

Або у вірші «Про сонечко»:

Вилізло на сонях сонечко крапчасте.
Фуррр – і полетіло, а могло і впасти…

І так далі – про кротів, літо і літніх, таксу, котики, листи тощо. Проілюструвала це все дуже гарно молода й талановита художниця Тетяна Денисенко (дивіться книжку тут). Як ви знаєте з першого абзацу, я не мистецтвознавець, але мені здається, що в цих ілюстраціях є щось від авангарду 1920-х рр., хай там що, а мені страшенно подобається, що це не звична ілюстрація (незвична), яка ламає дитячі стереотипи про малюнки (а вони вже встигають сформуватися навіть у найменших: спробуйте попросити свою дитину намалювати Вінні-Пуха, і ви побачите, що ведмідь буде схожий на персонажа радянського чи диснеївського мультика) й розвиває уяву, як і гра в «хитрі слова».

Ось і все, тримайтеся і хай будуть із вами сонечка, соняхи й сонце :)


Роман Скиба. Із життя хитрих слів: Вірші для дітей. – К.: Laurus, 2013. – 32 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар