Перші книжки маленької Ясі

Зараз я напишу мамський пост про перші книжки маленької Ясі. Відразу зазначу: Яся поки що книжки розцінює винятково за критерієм апетитності, але в неї є окрема поличка, де зібрано все "найсмачніше" на погляд її мами. Ви в коментах можете додавати те, що у ваших малявок у пошані.

Значить, найперша і найважливіша малявська книжка – тканинна "День Ясі", таких, на жаль, уже не роблять. А якщо десь і роблять, то за всі гроші, а це не наш варіант. Цю книжку можна жувати і прати, нею можна гратися і нею не поранишся, як звичайними, які ріжуть пальчики.

Усі решта  – картонки грубші й тонші. Є т.зв. книжки-концепти. Це "Аґрафчині" про все, що є вдома, про цифри і кольори. Розглядаєш і вивчаєш те, що тебе оточує. Типова розвивалка, простіть на слові.

Особливо люблю книжки-ігри, таких у нас чотири штуки. Малесенька українська "Зоопарк", яка колись була арткнижкою художниці Юлі Поліщук на вірш Оксани Кротюк. Там відгортаються деякі сторінки, щоб показати, приміром, що жирафа висока, а кроколил довгий. Обожнюю книжку про небесні тіла The Game In the Dark, яку тримаєш під лампою деякий час, вимикаєш світло і балдієш. Вона світиться в темряві, і це кайф. Симпатичну книжечку Where the Baby's Belly Button? нам подарувала Наталя Ясіновська. Це книжка типу гри "ку-ку": де в малюка пупочок? Де ніжки? Де ручки? Де малюк? Це все круто повторювати, а пупочок і решта ховаються за сторіночками, які прикольно відгортати. Усі знають "Дуже голодну гусеницю" Еріка Карла, так ось вона в нас в українському перекладі. Туди можна запихати пальчики, і це круто.

Дві серії книжечок-картонок вийшли у ВСЛ. На слова "Лугової лічилки" Катерини Міхаліциної ми з Ясею співаємо пісеньку про сімейку бедриків. Скоромовки і паліндроми читаються поки що винятково як книжки-картинки і "зарядка" для язика :) "Чап-чалапу, гусоньки" Оксани Кротюк хоч і виглядають дещо старомодними візуально, мають дуже милі, прості і зрощумілі римовані віршики. Це плюс :) Із ранішої серії маленьких картонок (їх малявка вже в 4 міс нормально тримає ручками і може пробувати гортати на відміну від книжок більшого формату) дуже люблю вірші Івана Неходи (тут можна буде вчитися грі "хто як говорить") і Мар'яни Савки (порахувати хвости).

Маємо також два культових перевидання "Веселки" – "Сімсот солов'ят" і "Перепеличка мала невеличка" (скоромовки). І теж доволі старомодне за оформленням, але симпатичне за змістом видання "А-БА-БИ" "Будиночок, у якому ніхто не спить". Ми його, ясна річ, читаємо на сон. Це віршик-безкінечник, я таке люблю. Хоча нагромадження предметів-звірів у вишиванках мене напрягає, бо з суцільних пістрявих малюнків складно виокремити того ж кота чи пса.

Ще з улюбленого – "Поросятко з картатою латкою", про яке я не раз писала. І Big and Small, яке хоч і англомовне, проте автор цієї книжки – українець Віталій Бугара. І таке буває, ага. Це книжка-концепт про відносність понять великого і малого, Ейнштейн у мені втішений.

Наостанок залишила серію, до якої ставлюся неоднозначно. "Наш найкращий" вид-ва "Зелений пес". За концепцію 5 балів (масажики, пальчикові ігри, ігри на ручках і віршики для купання) – це все страшенно корисно й потрібно, і справді полегшує життя батькам немовлят. Там показано рухи й ігри, і записано віршики. Але божечки, тут та сама проблема, яка й загалом із книжками "Пса" – брак нормального дизайнера. Ілюстрації різних художників дуже різні за якістю, картон погнувся від стояння на поличці, текст буває нечитабельний і всюдисуще бажання видавців одягнути все у вишиванки напрягає. Але віршики, наприклад, для масажиків нам дуже допомагають :)

Поки що це все на найменшій поличці. Додавайте своє в коментарях і не забувайте ділитися з друзями, які так само стурбовані наявністю книжок 0+ у їхніх малявок :)