середа, 14 жовтня 2015 р.

Книжка про те, як важливо вчити іноземні мови

Властиво, це скорочено анотація. Але для справедливості, написавши про першу і другу книжки кротячої серії Мар'яни Прохасько і Тараса Прохаська, треба написати про третю. 

Отож, я підходила до неї з осторогою: друга мене відверто розчарувала тим, що крім опису життя-буття Букового лісу, яке цікаво і свіжо виглядало в "Хто зробить сніг", ніяким детективом не порадувала. Третя натомість обіцяла морські пригоди. Ну, думаю я, зараз буде! Тим паче, тут є натяки на "Одіссею", яку в подорожі читає одна з білок. Зараз будуть пристрасті, інтриги, #зрада, розслідування, сльози радості й печалі. Але ні, добралися до маленького острова наші юні мандрівники майже без пригод. Хіба що зайченя Мартіну трохи нудило. Ну, і ще в морі трапилася кротяча любовна історія, через яку вчинився кротомордобій.

В основному ж фокус письменники зробили на проблемі культурного порозуміння. "Як зрозуміти козу" – повість про те, як важливо вчити іноземні мови. Бо кози тут – винятково грецького походження, і мекають вони винятково грецькою. Мова допомагає нашим юним мандрівникам налагодити контакти й міжетнічну дружбу, конфліктів чи колізій не виникає (що, звісно, трохи утопічно виглядає у світлі світових політичних подій і взагалі). Діти чудово ладнають і навіть обмінюються адресами для листування.


Дрібка пригод з'явилася вже тоді, як мандрівники поверталися додому, проте і їх автори, на жаль, описали постфактум, а не показали так, щоб у читача все стискалося всередині від страху за кротів, білок, бобреня й зайча. Іще одне – світ "удома", про який Гомер (до нього ж бо відсилають автори), до прикладу, розповідає також у деталях, залишається за лаштунками. Ми не знаємо, як поживають дві вагітні мами аж до епілогу, в якому дізнаємося про лісове поповнення.

Тепер про оформлення. Малюнки Мар'яни Прохасько я щиро люблю. Вони свіжі й дуже личать усій серії. Проте якщо їх у першій книжці було вдосталь, то в другій і третій, як на мене, малувато. Багато сторінок із суцільним текстом. Іще мене засмутила сторінка з візочками (це смакове, але мені здається, що в лісі радше будуть слінгомами, ніж мами з візками).

Тепер головне. Уже написавши цей відгук, я зрозуміла, що він радше критичний, але попри це книжка мені більше сподобалася, ніж не сподобалася. Ось така колізія між Христею-читакою і Христею-критиком. Бажаю авторам писати для дітей усе ліпше й ліпше! (обожечки, щойно усвідомила, що пишу це про книжку майже кумира в українській сучасній літературі!)

Прохасько Мар’яна, Прохасько Тарас. Як зрозуміти козу. – Львів, ВСЛ, 2015. – 80 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар