Бідні лілеї, бідне курчатко, бідна Христя

Коротше, тримаю в руках книжку, щодо якої почуваюся дуже й дуже суперечливо. З одного боку, я кайфую від її художнього й поліграфічного втілення, з другого – абсолютно не розумію багатьох віршів. Ось ви самі посудіть, не знаючи поки що ні автора, ні назви:

1)

сидить бабуся на призьбі –

яйце розфарбовує

а курча всередині мислить:

як таку красу руйнуватиму?

2)

почав накрапати дощик

Марічка накрила квітник з лілеями парасолькою –

щоб не змокли

а сама лишилася під дощем

най росте здорова! –

перешіптувалися лілеї пересохлими вустами.

Вас нічого не насторожує?

От, приміром, у першому вірші: бабця, певне, розфарбовує крашанку на Великдень (тематика збірок, а їх тут дві, переважно релігійна). Не знаю, як автор вірша, а ми яйця перед тим, як розфарбовувати, або варимо, або видуваємо. Себто в будь-якому випадку курчати там бути не може. Якось нелогічно виходить, ну та ладно.

Ок, другий. Начебто добра дівчинка Марічка (підказую: тут персонажі – Івасик, Ісусик та Марічка, очевидячки, діти-персонажі Нового Завіту) вкриває лілеї від води, але ж бідні лілеї засихають! Вгадайте, з якою інтонацією я прочитала передостанній рядок? Десь такою, як би там було написано: «Хай би тебе муха вбрикнула в колисці!».

Загалом це два найбільші «ляпи» у збірці «За руку з черепахою / Івасик, Ісусик і Марічка», яку написав Василь Карп’юк. Кажуть, він собі написав збірку, а потім якось так воно сталося, що збірку ту видавництво й художниця зробили дитячою. Щодо мене, то я маю тут великий сумнів, але є такий варіант, що мені просто не відкрилося. Як ви могли помітити, я тут нечасто пишу про дитячі вірші. Я їх далеко не всі розумію, так що ви самі судіть. Віршики коротенькі – всі дві збірочки (це книжечка-перегорталка: з одного боку про черепаху, з другого – про Івасика та інших) можна за 10 хвилин прочитати.

З ілюстраціями інша справа. Те, що зробила молода художниця Христина Стринадюк, мені дуже подобається. Нічого подібного в нас іще не видавали, здається. Книжка вийшла, мов орнамент. Дуже приємна в кольорах, дуже оригінальна в подачі. Ніяких шаблонних малюнків. Техніка схожа на аплікації.

Висновок: це книжка-картинка, в якій для мене особисто куди сильніший бік – малюнки й дизайн. Є вірші, що видаються оригінальними в метафорах та образах, але я б їх суттєво прорідила. Але це таке, напишіть, що ви думаєте, бо мені ж цікаво, чи то тільки в мене відібрало віршочуття :)

Василь Карп’юк, Христина Стринадюк. За руку з черепахою / Івасик, Ісусик і Марічка. – Київ: Фонтан казок, 2014.