Книжки Люсі Мод Монтгомері про Енн Ширлі, а тепер уже Блайт –
одні з небагатьох, які я тепер купую з відчуттям легкого трепету. Мені
подобається те, що вони виходять у міру того, як я їх читаю, мені подобається
їх чекати, подобається поспішати у книгарню, щоб купити новеньку книжку, а
відтак відкладати на деякий час, щоб відтягнути трошки задоволення. Ах, це
тремтливе відчуття! Ви розумієте, про що я? Мені б хотілося таке пережити з
Гаррі Поттером чи іншими багатотомовими виданнями, але поки що це перший такий
досвід, хоча книжки було написано вже понад сотню років тому.
Я цілком здаю собі справу, що любити Енн чи не любити її –
це смакове, точніше навіть це як із дружбою: ти або дружиш із нею, ви або «рідні
душі» і «з племені, яке знало Йосипа», або ні. Я радо позичала свої примірники
читати друзям, але не всім книжка лягала на душу, так що я змирилася: не всі ж
в одному племені :) Ще я смакую соковитим українським перекладом Анни Вовченко,
якій не перестаю складати похвалу. Книжки, які, сподіваюся, дочекаються своєї
черги, щоб їх колись прочитали мої дітлахи, і мені не соромно буде за переклад,
і більше того: я сподіваюся, що вони в якийсь період, читаючи або перечитуючи,
говоритимуть зі мною лексикою Енн, як я це роблю, хе-хе.
Але я про нову книжку, п’яту за рахунком. «Енн у Домі Мрії».
Єдине, що мені тут не подобається, але з чим ми нічого не можемо вдіяти, то це
як звучить Дім Мрії – оце ММ мені часом ріже вухо, але тут інакше ніяк. Та й
ріже воно тільки в одній формі.
Якщо пам’ятаєте, в минулій книжці Енн була директоркою школи
в Шелестких Тополях, писала листи коханому Гілбертові і намагалася «перевиховати»
злостиву завучку. Цікаво, що всі злостиві жінки в романі – злостиві від нестачі
любові :) Ну, може, в чомусь воно так і є. Минув якийсь час, і Енн із Гілбертом
одружуються, прощаються з Зеленими Дахами і їдуть будувати власне життя – у
маленький білий будиночок на березі моря. Окрім милих деталей побуту, мрій і
загалом дуже «затишних» роздумів та описів облаштування сімейного життя
щасливого подружжя, Люсі Мод Монтгомері радує своїх читачів і новими прецікавими
персонажами. Мені вони страшенно полюбилися, особливо капітан Джим і стара
дівка панна Брайант, яка весь час ганить чоловічий рід і до всього додає «Ну
хіба не типовий чоловік?». Навіть у ситуації, коли чоловік повісився від
розпуки, ця фраза все одно до нього застосовується, отак. А капітан Джим,
старий доглядач маяка, – персонаж цікавий, глибокий і трагічний, мудрий і
якийсь такий живий, що я аж сама ледь не плакала, коли про нього йшлося.
Блискучий розповідач, людина по-справжньому добра й віддана, і яка у майже 80
уміє мріяти. Я би хотіла з ним познайомитися, я би слухала його історії й
розповідала б людям про зниклу Маргарет, я би пестила за вушком його кота, ммм….
Чудовий персонаж! Ще є нещасна і трагічна красуня пані Мур, у якої все зрештою
буде добре. Щоправда, я довго думала, як письменниця викрутиться з ситуації, в
яку себе поставила: уб’є чоловіка пані Мур чи як, а вийшло, як у серіалах, ггг.
Хоча в часи Монтгомері серіалів не було, так що не будемо звати це банальним
прийомом. Не знаю, чи я так замріялася, але до кінця не здогадалася про
вирішення проблеми (не пишу деталей, щоб не спойлити :).
Що ж до самої Енн, то і її характер поглибився в цій книжці.
Дуже класно з точки зору психології виписано стосунки Енн та Леслі, пані Мур. Тут
суміш любові й заздрості, обожнювання й ненависті, що згодом переходить у повне
порозуміння, коли Енн переживає своє горе. О, як мені було шкода бідолашну… Ах, так. Прикро, що Енн проміняла свої честолюбні мрії на традиційну жіночу долю, але з цим, хоч яка емансипована не була Монтгомері, вона вочевидь нічого не могла вдіяти. Енн у Домі Мрії тільки те й робить спочатку, що доглядає сад, облаштовує дім і ходить у гості, гуляє. Так, вона й далі цитує класичні речі, але не читає і не вчителює, хоча часу в неї, здається, доволі. Але це вже я мудрую за сьогоднішніми мірками :)
Ну, та це й усе. Чекатиму нових книжок із нетерпінням. Так
приємно стежити за життям людини, яка живе у книжках і яка видається тобі такою
живою, як і ти сама.
Люсі Мод Монтгомері. Енн у Домі Мрії / Переклад із
англійської Анни Вовченко. – Львів: Урбіно, 2014.
Про попередні книжки серії:
Монтгомері Люсі-Мод. Енн із Ейвонлі: роман
Монтгомері Люсі-Мод. Енн із Острова Принца Едварда: роман
Немає коментарів:
Дописати коментар