І про цю книжку треба було б написати. Знову ж таки, авторка,
якщо чесно, висловилася дуже м’яко. Якби цю рецензію писала я, то рознесла б її
на друзки. Хоча є й інший бік: спроба літературного експерименту, хоч він і
запізнився років на вісім, заслуговує на повагу. Хоча книжка ніяка, і хоч
скрізь написано «без автора», автор там стриміє, як шпиль на «Соборі» Олеся
Гончара, все бачить, усе чує і скрізь пне свого носа і свої всюдисущі пальці,
які попри закони заявленого жанру, редагують мову персонажів.
Детальніше на сайті «Великого Їжака», хоча все, що варто було
сказати, я вже сказала вище :)
І повірте, з вашої історії в аськах, ґ-токах і ФБ теж може вийти кілька оповідань, а може, навіть роман ;)
Книга без автора. Людина в (м)асьці. – К.: Грані-Т, 2011.
Немає коментарів:
Дописати коментар