пʼятниця, 2 серпня 2013 р.

Злостивий смайл

І про цю книжку треба було б написати. Знову ж таки, авторка, якщо чесно, висловилася дуже м’яко. Якби цю рецензію писала я, то рознесла б її на друзки. Хоча є й інший бік: спроба літературного експерименту, хоч він і запізнився років на вісім, заслуговує на повагу. Хоча книжка ніяка, і хоч скрізь написано «без автора», автор там стриміє, як шпиль на «Соборі» Олеся Гончара, все бачить, усе чує і скрізь пне свого носа і свої всюдисущі пальці, які попри закони заявленого жанру, редагують мову персонажів.


Детальніше на сайті «Великого Їжака», хоча все, що варто було сказати, я вже сказала вище :)

І повірте, з вашої історії в аськах, ґ-токах і ФБ теж може вийти кілька оповідань, а може, навіть роман ;)

Книга без автора. Людина в (м)асьці. – К.: Грані-Т, 2011.

Немає коментарів:

Дописати коментар