Digest: хороші книжки для дітей українською

Тут я вирішила зібрати публіковане раніше на "ЛітАкценті". Починається це все добро мало не з 2007 року, за шість років щодо чогось думка могла змінитися, це природно, але книжки, переклади, тексти — це все так і лишилося на полицях книгарень, чекає, доки ви його "всиновите" у свою домашню бібліотеку :)

Отож, найперша книжка — "35 травня" Еріха Кестнера у блискучому перекладі Ольги Сидор (Львів, Кальварія, 2008). Це було смішно, розумно, цікаво для малих і для дорослих. Купа сатири, класні ілюстрації. На час прочитання я постійно пригадувала Свіфта і його "Гуллівера".


Коротко сюжет із рецензії:

35-те травня припало на четвер (очевидно, на час «після-дощика»), а щочетверга головний герой повісті, хлопчик Конрад, навідує свого дядька, аптекаря Крендельгута. Дядечко не має дружини, яка би готувала «традиційний» обід, тому обоє «чоловіків» мусять харчуватися поєднаннями на зразок вареної шинки зі збитими вершками, солоних кренделів із брусницею або вишневих пирогів із англійською гірчицею. Якщо такі експерименти не викликали у шлунках побічних ефектів, дядечко й племінник займаються гімнастикою, регочуть, дуріють, стрибають з книжкової шафи, словом, живуть життям нормальних бешкетників. Раптом з’являється цирковий кінь Неґро Кобилло, який носить капелюх, виконує номери на роликах і, звичайно ж, розмовляє. Більше того, коник має добру гуманітарну освіту й захоплюється літературою! Утім, у всьому цьому є один неприємний момент: Конрад блискуче рахує, а отже – має погану фантазію, через що у школі йому задали написати твір про Океанію. Це й стало зав’язкою для подальших пригод.

Коли я читала "Пригоди Синдбада Мореплавця" Болеслава Лесьмяна (Львів, Кальварія, 2008), я ні сном ні духом не відала, що за риба цей автор. Аж потім, на магістерці, дізналася про польських модерністів і їхні експерименти. Тож у цій рецензії ви побачите довершений зразок наївної чистоти, незаплямованої парами з польської літератури :) У чому ви й самі можете пересвідчитися з цього уривку:

Пригоди замішані на кумедному абсурді. Всі Синдбадові біди трапляються з ним через адресований йому лист Морського Диявола. Виходить, що жага мандрів – диявольські підступи. Це щоб діти раз і назавжди собі затямили. Якщо ж придивитися пильніше, то нещастя переслідують хлопця з вини одного великого графомана з амбіціями. Цього графомана звуть дядько Тарабук, і він – найцікавіший образ у повісті поряд із бешкетником Морським Дияволом. Тарабук – поет, точніше віршотворець, римач. Дядько висміюється з любов’ю, але нещадно: «Дядько Тарабук кохав поезію, але ненавидів граматику. Писав він з помилками і зазвичай робив дві-три помилки на слово…» Тарабукові вірші позбавлені сенсу, навіть риби на морському дні плюються від списаного ним паперу, а справжній поціновувач поезії Морський Диявол вважає, що «і осел писав би краще». Звідки цей сарказм на адресу поезії авангарду й символізму? Питання лишається відкритим. Хтозна, можливо, все просто й авторові справді допекли свою неграмотністю численні віршомази…

Ця книжка й попередня мають щось спільне, крім того, що обидві вони про незвичайні пригоди. Мабуть, уся справа в іронічності. І малюнках. У "Синдбаді" дуже прикольні малюнки, чорно-білі, але такі, знаєте, як переклад "Альфа" у 90-ті, з гумором і наближенням до нашого життя. Щось подібне малював художник Максим Паленко у книжках Сашка Дерманського про Чудове Чудовисько (я про нього писала отут).

Кагбе, приклад. Тут за сюжетом виборча кампанія. Це передвиборчий плакат кандидата у страхополохи. Нічого не нагадує? ;)

Але я відволіклася від теми.

Ще одна книжка автора, якого я тепер дуже люблю, — перша з трилогії Володимира Рутківського про джур козака Швайки (Київ, А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га). Ось тут ви можете прочитати рецензію, знову ж таки, досить наївну, але я волію думати, що це в мене був такий шарм: наївно писати про очевидні речі :) І знову ж таки, художник — Максим Паленко, а ви вже в курсі, що це за один :)

Мушу зізнатися: у мене на поличці уже понад рік стоять "Сині води" Рутківського, а я досі їх не прочитала. Хоча починала читати, це розкішне письмо! Але я ж дівчинка, і дозую хлоп’ячі книжки. Мало того, що ось весь допис їм присвячено, так ще й тепер я читаю ще одну хлоп’ячу книжку. Таке ото.

Але ви тримайтеся, а я обіцяю оновлювати блоґ :)